Час прийшов пишу до тебе Як живеш, як твоє небо? Як вірші, як твої рими бро? Э ти і я, де ти і я, і три хвилини про Нас с тобою під небом, тут ліпше чи там? Ти краще писав від мене, - я краще читав Я пропоную не тягнуть і заглянуть в майбуть Спитаєш, - чи нема кріпатства за вікном? - Мабуть Не суди ходи сюди - ми і досі в куті, - В інстаграмі пости і селфі куті Я розповім, що таке влог і що таке є блог I що частіше з нами Бог, точніше з нами борг Загубився з орбіт, - так залітай на біт! Ми писали обіт - вони чули - обід Де фундамент осів - звикли стіни білить I зправа тисячі красивих слів, тільки зліва болить А ми від тебе до мене - намалюємо хорду Тут вірші твої - меми їх повторюють гордо А культура - краще промовчу... Нам наклали на голову і сказали відтепер такий козацький чуб І такий устрій, що очі зупинились на люстрі... Я як і ти можу спокійно "перейти на русский" А після легко повернутись додому немов би... У нас, як в школі, в поведінці проблеми - не в мові! Твоїх ягнят зарізали, не поперхнувшись - з'їли А вцілівших повезуть на Схід - КАМАЗи і ЗІЛи Їх президент сидить по вілам - не по казематам З указами, - не вистачає тим указам мату! Є, як не кидай свої відверті думи Немов каміння, - все одно не долетять до Думи! Вони із тронів не терплять невдах Проходьте далі по колу - не в дах! Зі страшним посміхом, поспіхом, рими пострілом З Господом досвітлу, до столу - простору, осторонь Постерів, новомодних апостолів, невимовних, як тости слів Я немов би за грати сів, але вдосталь заграти сил! Такий мій реп - словесна гри мить Рими кричать басуха гримить! Роки ідуть, очі темніють А я і досі окрім репа нічого не вмію! І мені класти на моду, за "тру" - не процент! Я всі свої десять альбомів все тру їм про це! Не знаю як ти, бо в тумані деталі Але мої кращі вірші - навіть не твої невдалі! І тут як ямби глибокі у нас глубокі ями... Не переможем допоки не перетворим я в ми! Учив нас як міг ти, не повзати - бігти! Не вигризали своє - гризли на пальцях нігти! Плодили ненависть! На ділі - не на лист! Плодились - знімались! Терпіли - тримались! Ми кохали - впивались! Якось співали, бовало Разом згорали - хто совість, хто свою користь вбивали! І останніх було значно менше - одиниці... Один закрив собою, - інший закрив зіниці! Власне нічого не змінилось за вікном, окрім Кричить гучніше "Заповіту" - "попа как у Кім"
https://lyrics.primanota.net/artem-loik/artem-loik-tarasu-shevchenku.htm