| + | | | | + | |
Вона носила квіти в волоссі,
+
І ними грався він і ще вітер.
Здавалося, давно вже дорослі,
Але кохали щиро, мов діти.
Відчинені серця, щирі очі,
Таких не так багато є в світі.
Лилися сльози щастя щоночі,
Обіцянки на завжди любити.
Будиночок на розі двох вулиць,
Паркан плющем осіннім завитий.
Здавалося, дощі схаменулись,
Здавалося, завжди буде літо.
Лише один дзвінок телефону,
І варто тільки їм захотіти,
Повіяло теплом з-за кордону,
А отже, неодмінно летіти...
-
Не обіцяй назавжди, не обіцяй навічно,
-
Де твоє, моє завтра?
У скронях вітер свище.
-
Не обіцяй навіщо, не обіцяй, не треба.
-
Залежить час найближчий,
Та не завжди від тебе.
І раптом все змінилось навколо:
Проблеми, ціни, сни, сподівання.
Роз'їхалися як діти в школу:
Що першим було, стало останнім.
Їй у Варшавській спальні райони,
Йому Москву бетоном залити.
Але кохання у таксофонах
Приречене не довго прожити.
Куди ведуть строкаті дороги?
Чому ви заблукали у світі?
Вас сотні, тисячі, вас мільйони
В Ізраїлі, Канаді, на Кріті.
Є спогади про те, як було все.
Надія є на те, як все буде.
Нас доля стрімко течію несе,
Бо ми є не титани - ми люди...
Не обіцяй назавжди, не обіцяй навічно,
Де твоє, моє завтра?
У скронях вітер свище.
Не обіцяй навіщо, не обіцяй, не треба.
Залежить час найближчий,
Та не завжди від тебе.
| | - |
-
Залежить час найближчий,
Та не завжди від тебе.
| | - | - 4 раза
Не обіцяй кохати завжди, не обіцяй навічно,
Де твоє, моє завтра?
У скронях вітер свище.
Не обіцяй навіщо, не обіцяй, не треба.
Залежить час найближчий,
Та не завжди від тебе.
Не обіцяй назавжди, не обіцяй навічно,
Де твоє, моє завтра?
У скронях вітер свище.
Не обіцяй навіщо, не обіцяй, не треба.
Залежить час найближчий,
Та не завжди від тебе.
Вона носила квіти в волоссі,
І ними грався він і ще вітер.
Здавалося, давно вже дорослі,
Але кохали щиро, мов діти.