називала рибою, не просила нічого взамін тільки знати, що я десь є на оцьому світі світі білому, наче сіль тропічних морів, що в'їдається в шкіру і жодною рідиною її не витравиш звідти казала, що буде писати, не питала адреси, а втім завжди присилала поштівку з якогось незвичного міста де (на поштівці, тобто) руїни старих стін чи страви місцевої кухні і кілька слів: що скоро повернеться, що вже видно світло в кінці тунелю, і що це, безумовно, не поїзд називала рибою казала, що дуже хоче торкнутись рукою я не заперечував я чекав я навчився плавати я вивчив напам'ять усі прибережні води я перестав виходити на берег, що її не проґавити, а вона - не приходила я забув, як це - розмовляти, і як це - дихати, врешті-решт я зробився рибою, мовчазною і сильною то якого такого милого якого такого милого вона повернулася і з води мене вийняла?
https://lyrics.primanota.net/respublika-polina/nazivala-riboyu.htm