Я не твій брат, ти не сестра моя, Ніколи не розказуй мені хто І в чому я винен на нашій землі, Люди, як кораблі. Кожен пливе, поки хвиля несе І поки глибока вода. Глибока і темна до самого дна. До самого, самого дна. На глибині, зустрічаються всі, Так ніби в морі місця нема, І труться бортами, аж стогне земля Від зависті, підлості й зла. Хтось недоплив, бо йому помогли Набрати повні трюми води, Бо стати героями тої війни. Дуже стати хотіли вони. А до берега тихо хвилі несуть Поранені душі живих короблів. А від берега знов у море ідуть Ті, хто вірив і правду знати хотів. А до берега тихо хвилі несуть Поранені душі живих короблів. А від берега знов у море ідуть Ті, хто вірив і правду знати хотів. Наш океан, знає більше ніж ми, Секрети всі у нього на дні, А ми ходим зверху великі й малі Люди, як кораблі. Гордо пливем, і не вірить ніхто, Що ним зацікавилось зло. І серед вітрів ми не чуєм щурів, Які прогризають нам дно А до берега тихо хвилі несуть Поранені душі живих короблів. А від берега знов у море ідуть Ті, хто вірив і правду знати хотів.
https://lyrics.primanota.net/skryabin-3/lyudi-yak-korabli-2.htm